Я спочатку взагалі не розглядав пансіонат як варіант для батька, думав, що зможемо впоратися самі. Але після однієї ситуації зрозумів, що постійно бути поруч не виходить, та й самому татові вже потрібна допомога в побуті. Почав шукати різні варіанти, їздив дивитися умови, спілкувався з персоналом. У підсумку сподобався
будинок престарілих Київ «Опека». Тут одразу нормально пояснили, як проходить день, що входить у догляд і як організоване харчування. Без якихось казкових обіцянок, усе досить конкретно.
Тато спочатку бурчав, що йому й удома нормально, але через кілька тижнів уже освоївся. Йому допомагають із тим, що самому робити складно, стежать за режимом, харчуванням і загальним станом. Є прогулянки, заняття, можна поспілкуватися з іншими мешканцями. Для мене головне — тепер не треба постійно нервувати, чи все з ним гаразд, поки я на роботі або займаюся своїми справами. Звичайно, у кожного своя ситуація, але нашим вибором «Опеки» я задоволений.
